Невірна ніч, непевна — тупу-тупу — Безнебна ніч — татари де?! — прийшла. Шикує смерть — не спіте! — труп по трупу, Ридають коні, кублиться імла. Хропуть шаблі, і ядра захропли. Хропе і втома, цямкає губами, І хмара ріжеться кривавими рогами В безнебнім небі чорними шляхами, І тиша спить, і віти, і вітри. Мазниці густо сплять, і кругле сплять колеса, І кулям сняться голови й серця: Невірна ніч! Ганьба довготелеса Схиляється до нашого лиця. Ганьбо! Ганебино! Ганьбище, ти над нами! Твій віщий зір на нашому чолі, Що нашими козацькими кістками Проторохтиш в землі і по землі. Могил нема. Могили повтікали. Дніпро утік — осталась лиш вода. І вовчі небеса — над вовчими віками Снують свою ходу — печальна та хода.