Крізь тисячі лісів
женуся я,
мов темний звір,
За сотні тисяч літ
загнався я
й згубив себе.
Та зорі вказують на шлях,
де пірну в нічну водойму.
Там, на дні, лежить мій сум
і біла плоть.
Кінець прийшов;
вогнем я вкрию тіло -
нехай весь твій рід гріє мене.