Палаючі очі чорного лісу
Крізь темряву ночі дивляться у світ.
На дубі столітньому ворон старезний,
Він бачив багато страждань людських.
Багряна зоря розпочне день наступний,
День повний відваги й запеклої січі.
Та раптом кров тепла з ран моїх хлине,
І наче притисне до неньки-землі.
І чорні зіниці очей потьмянілих,
Без жодної тіні страху згасаючи,
До країни великих Богів відпливаючи,
Востаннє побачать світ сонця та неба.
Чорний шлях крізь дерева в могутньому лісі.
Лісі древньому, що бачив пращурів битви.
Таємниці стародавні він у тіні зберігає,
Та криваві рани в чорній імлі.
Доля стискає серце тремтяче.
Вирує гаряча кров у жилах.
Нібито птах летить білокрилий,
Притискаючи до землі тіло.