Ambivalence - To Disloyal lyrics

Було б шануватися, З другими не знаться, Жили б, жили б ми з тобою, Як би серце із душою А то тобі як новенький, Зараз тобі і миленький Мене зараз покидаєш, Мене зовсім забуваєш А божилася й клялася, Що зовсім вже оддалася Мені серцем і душею І що будеш вік моєю! Ти ніколи не кохала Мене так, як ти казала, Що ж робить, не маю долі, Деревинка як у полі: Вітер віє – йому важко, Сонце пече – йому тяжко, Холодку йому немає, І ніхто не підпирає Не росте воно високо, Не росте воно широко Всякий його, знай, чіпає, Воно скоро погибає Лихо мені да і тільки! Проживаю вже піввіка, Да не найду долі, Живу в світі безталанний, Гірш, чим у неволі Добрі люди мене знають, Бога почитаю, – За що цілий вік невірну, За що я кохаю? Тяжко серцю як здумаєш, Як вона клялася, Що і серцем і душою Мені оддалася Ой коли б да те венулось, Що із воза впало, Коли б теє вернулося, Що серцю казало! Вона мені невірная Слізьми обливалася, Тепер мене покинула, Із другим спізналась Може б, іще хоч під старість Пожив хоч годину, Коли б доля оглянулась, Як на сиротину Де ж тепер її шукати, Коли з воза впала, Коли мене зроду, звіку Вона не кохала? Може, хто найшов ту долю, Що з воза упала, А моя нещасна доля Навіки пропала